Штрихи до історії Знесіння

Вкриті лісостепом узгір’я та долини Знесіння віддавна приваблювали людей. В міських актах Знесіння згадується з 1469 року. Задовго до цього, в IX-XI ст. тут вже височіли укріплення-городища та святилища-капища наших прадідів, хоча є підстави говорити навіть про поселення з часів до нашої ери.

В період визвольної війни 1648-1645 р.р. з околиць Знесіння козаки Максима Кривоноса штурмували Високий Замок. У XVII ст. на північних схилах гір активно видобували камінь, південні схили займали сади і виноградники міщан. У XVII-XIX ст. популярними місцями відпочинку стають «цісарський ліс»- Кайзервальд та водолічниця Кіселька. На межі XIX-XX ст. заплавні луки та сіножаті зі сторони ріки Полтви ідуть під забудову, степові ділянки – під городи, прокладають залізницю і будують фабрики, вирубують корінний буковий ліс. З часів першої світової війни на цвинтарі Старого Знесіння збереглася єдина у Львові не знищена могила Українських Січових Стрільців, котрі полягли за молоду Українську Республіку.

В другій половині XX ст. великої шкоди ландшафту завдали піскові кар’єри, хаотичні звалища відходів, непродумане будівництво деяких об’єктів. В 1960-1970 р.р. організовано лісопарк Шевченківський Гай і Музей народної архітектури та побуту, що сприяло збереженню місцевих ботанічних, геологічних та історико-культурних памяток. Якісно новим підходом до комплексної охорони території стало створення у 1991-1993 роках, завдяки громадській ініціативі, регіонального ландшафтного парку «Знесіння».